Харківська державна академія культуриОфіційний сайт

Історія кафедри цифрових комунікацій та інформаційних технологій

Кафедра цифрових комунікацій та інформаційних технологій – одна з фундаментальних, базових в освітньо-науковому просторі ХДАК. Вона є центром фундування вищої бібліотечної освіти в Україні, підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів, осередком створення та розвитку ХДАК як самостійного ЗВО — довгий час єдиного в Україні вишу бібліотечно-інформаційного профілю. Вона є ядром об’єднання на єдиній когнітивній базі кафедр бібліотечно-інформаційного спрямування: бібліотекознавства та соціальних комунікацій; документознавства та книгознавства; бібліографознавства та інформаційно-бібліографічної діяльності; інформаційних технологій, інформаційно-документних систем.

В історичному дискурсі виникнення, становлення та розвитку кафедри умовного можна виділити п’ять основних етапів: перший – етап генерації (кінець ХІХ – початок ХХ ст.); другий – етап інституціалізації (1930-1960 рр.); третій – етап диференціації (1970-1990 рр.); четвертий – етап трансформації (1990-початок 2000 рр.); п’ятий – етап інтеграції (з початку 2000 р. і понині). Між цими етапами існує тісний системний зв’язок.

Перший – етап генерації, сягає кінця ХІХ – початку ХХ ст., пов’язаний з лобіюванням харківською прогресивною інтелігенцією ідеї підготовки бібліотечних кадрів у Харкові – потужному університетському центрі на терернах України. Серед активних ентузіастів втілення цієї ідеї — Х. Д. Алчевська, Д. І. Багалій, М. Ф. Сумцов, Н. Я. Фрідьєва та багато інших.

Другий – етап інституалізації (1930-1960 рр.) — розпочинається в 1931 р., коли у складі бібліотечного факультету Всеукраїнського інституту комуністичної освіти було створено кафедру бібліотекознавства, яка стала першим спеціалізованим структурним підрозділом підготовки бібліотечних фахівців вищої кваліфікації. Багато років (1931-1934, 1944-1968 рр.) кафедру очолювала знаний бібліотекознавець міжнародного рівня Надія Яківна Фрідьєва.

Ключовими подіями даного етапу можна вважати не лише започаткування підготовки фахівців, а й наукових і науково-педагогічних працівників. У 1931 р. при кафедрі бібліотекознавства було вперше відкрито аспірантуру. А згодом, у 1936 р. створено аспірантуру зі спеціальностей: методика роботи з читачами, література для дітей і бібліографія. На даному етапі розпочинається процес активного впровадження в освітній процес результатів наукової діяльності кращих викладачів ХДАК у формі нарисів, конспектів лекцій, інших навчально-методичних матеріалів. Серед найважливіших із них слід назвати такі видання: І. Я. Каганов «Нариси з історії книги» (1959); І. Я. Каганов «Українська книга кінця XVI–XVII століть», нариси з історії книги (1959); лекція В. Т. Витяжкова «Завдання і принципи бібліографії» (1961); книга Н. Я. Фрідьєвої «Жизнь для просвещения народа : (О деятельности Х. Д. Алчевской)» (1963); лекція Д. Д. Тараманова «Види бібліографії суспільно-політичної літератури» (1968); лекція Л. І. Котенка «Опис творів друку» у 2-х частинах (1968, 1970) та ін. На особливу увагу заслуговують праці І. І. Корнєйчика: конспекти лекцій «Краєзнавча бібліографія художньої літератури» (1958); «Бібліографія літератури та письменників на допомогу науковій роботі» (1959); «Розвиток бібліографії на Україні» (1961); «Краєзнавча бібліографія на Україні» (1964); «Краєзнавча бібліографія на Україні» (1917–1940), (1965); «Краєзнавча бібліографія на Україні» (1941–1967), (1968); книга «Українські революційні демократи і бібліографія» (1969) та ін.

Ще однією відмінною характеристикою даного етапу стало зародження професійної бібліотечної періодики. У 1940 р. вийшов друком перший том «Трудов Харьковского библиотечного института», у 1956 р. – другий випуск наукового збірника «Ученые записки», у 1957 -1960 рр. – третій-п’ятий випуски «Ученых записок», у 1962 р. – шостий випуск наукового збірника «Наукові записки». Авторитет періодичних видань був настільки високим, а число авторів настільки зросло, що у 1964 р. на базі ХДАК було запроваджено республіканський міжвідомчий науково-методичний збірник «Бібліотекознавство та бібліографія» (1964- 1992 рр., вип.1-31), який у 1999 р. відновлено з новою назвою «Вісник Харківської державної академії культури».

У цей час було засновано ще одну важливу традицію – організацію науково-практичних конференцій випускників ЗВО – працівників бібліотечних установ різних регіонів України, керманичами яких були Р. Б. Гуревич, А. А. Ашукін, О. О. Майборода та ін. З роками форум трансформувався в системний професійно-комунікаційний зв'язок – викладач-студент-роботодавець, переріс у щорічні наукові конференції, серед яких: всеукраїнська конференція молодих вчених «Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття», міжнародна конференція «Культурологія та соціальні комунікації: інноваційні стратегії розвитку», де випускники-науковці ХДАК разом зі студентами й аспірантами обопільно обговорювали актуальні проблеми книгознавства, бібліотекознавства та бібліографознавства. У післявоєнні роки сталися й деякі організаційні зміни: у 1944 р. поновлено кафедру бібліотекознавства, відкрито бібліотечний кабінет, у 1950 р. створено кафедру книжкових фондів і каталогів, що заклало підвалини для переходу до етапу диференціації.

Третій – етап диференціації (1970-1990 рр.) — пов’язаний з підвищенням соціальної значущості вищої бібліотечної освіти, необхідністю розбудови її основних змістових напрямів, видів і різновидів освітньо-наукової діяльності. Потужності і самостійності набувають спеціальні кафедри: бібліотекознавства, бібліографії, бібліотечних фондів і каталогів, літератури для дітей і бібліотечної роботи з дітьми. У 1966 р. було створено кафедру технічних бібліотек і наукової інформації, що на довгі роки забезпечило ЗВО надійним освітньо-науковим і навчально-методичним підґрунтям підвищення якості бібліотечної освіти в Україні.

Саме на цьому етапі відбувається виразна диференціація в змістово-проблемному наповненні освітньо-наукового процесу. Книгознавчий напрям науково й освітньої діяльності представлений такими особами, як І. Я. Каганов, Т. О. Скрипник, М. А. Низовий, В. П. Нікітіна, Л. М. Василенко та ін.; бібліотекознавчий — С. І. Волкова, М. Д. Рябченко, З. В. Гімальдінова, Т. П. Комісаренко, Т. П. Самійленко, Є. М. Красножон, Н. С. Русавська, О. М. Хропач, Г. М. Брагіна, О. Б. Стогній, В. О. Ільганаєва та ін.; фондознавчий — Є. П. Тамм, В. А. Мільман, М. П. Васильченко, Н. М. Кушнаренко та ін.; каталогознавчий — Л. І. Котенко, Д. А. Кумок, Т. Ф. Марченко, Е. Т. Карачинська, В. К. Удалова, Г. П. Терентьєва, В. В. Сєдих та ін.; бібліографознавчий — В. Т. Витяжков, Д. Д.Тараманов, І. І. Корнєйчик, І. О. Вовченко, Н. Ф. Колосова, Л. Я. Філіпова, В. П. Богданова, Є. М. Тодорова та ін.; дитячих бібліотек — М. О. Пасічник, Т. Т. Петриченко, Л. В. Озарчук, А. О. Малько та ін.; технічних засобів бібліотечної діяльності — В. І. Тараненко, Т. М. Кулешова, Ю. М. Кривуц, Л. Г. Хромченко, М. О. Казарінов, І. М. Фоменко та ін.

У 1960-1970 рр. на кафедрі бібліотекознавства працювали Т. П. Комісаренко, Т. О. Скрипник, М. Д. Рябченко, М. С. Демченко, С. І. Волкова, Є. М. Красножон, З. В. Гімальдінова. Значними були їхні успіхи і в науковій роботі: М. С. Демченко, С. І. Волкова, І. О. Скрипник та З. В. Гімальдінова захистили кандидатські дисертації, значно зміцнивши науково-методичні засади викладацької роботи. З 1968 р. кафедру бібліотекознавства очолив Микола Дем’янович Рябченко – дисциплінований, цілеспрямований, по-військовому принциповий і вимогливий. До завідування кафедрою він працював на посаді головного бібліографа Харківської наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка, що сприяло привнесенню нового й передового досвіду з практики бібліотечної роботи. Зокрема, він одним із перших запровадив широке використання технічних засобів в освітньому процесі. Пильну увагу приділяв завідувач кафедри оновленню колективу викладачів, який поповнили молоді перспективні випускники інституту Н. С. Білопола, Т. П. Самійленко, Н. С. Русавська. Саме в цей час на кафедрі сформовано унікальний педагогічний колектив, у якому гармонійно поєднувалися знання і досвід трьох поколінь: старшого (Н. Я. Фрідьєва, І. Я. Каганов, Р. Б. Гуревич, О. П. Насонова), середнього (М. Д. Рябченко, С. І. Волкова, З. В. Гімальдінова, М. С. Демченко, Т. О. Скрипник, Т. П. Комісаренко, Е. М. Красножон) і молодшого (Н.  С. Русавська, Т. П. Самійленко, Н. С. Білопола, І. В. Зборовець). На кафедрі працювало шість доцентів, кандидатів наук. Після успішного захисту кандидатської дисертації на кафедрі почав працювати О. М. Хропач.

У 1974–1978 рр. кафедру бібліотекознавства очолювала кандидат педагогічних наук, доцент Сталініта Іванівна Волкова, котра зробила значний внесок у розвиток харківської бібліотекознавчої школи. Головні напрями її досліджень – обслуговування читачів, удосконалення форм і методів індивідуальної та масової роботи, історія бібліотечної справи. 1970-ті рр. відзначилися активною роботою колективу кафедри по здійсненню комплексних досліджень: «Молодь і книга» та «Історія бібліотечної справи в Україні», результати яких публікувалися на сторінках республіканського науково-методичного міжвідомчого збірника «Бібліотекознавство і бібліографія» та інших спеціальних видань.

Реформаторські перетворення на кафедрі розпочалися наприкінці 1970 – на початку 1980 рр. З 1978–1987 рр. керівництво кафедрою здійснював кандидат педагогічних наук, доцент Олександр Миколайович Хропач. Значну увагу він приділив оновленню змісту навчального курсу «Організація та управління бібліотечною справою», переходу до нових навчальних планів, що передбачали підготовку кадрів за галузевими та функціональними спеціалізаціями. Створення в Україні централізованих бібліотечних систем з їх ускладненою структурою потребувало суттєвих змін у змісті та структурі підготовки бібліотечних кадрів. По-перше, необхідно було поглибити знання майбутніх фахівців у галузевому напрямі (комплекси літератури); по-друге, враховуючи особливості в умовах ЦБС функціональних обов’язків бібліотекарів, виникла потреба в організації їх функціональної підготовки. З цією метою на кафедрі розроблено програми нових курсів, підготовлені тексти лекцій і навчально-методична документація, впроваджено нові активні методи навчання — рольові ігри, ситуаційні завдання та ін. Професіоналізм викладачів кафедри постійно вдосконалюється (навчання в аспірантурі, ФПК та стажування). Якщо в 1950–1960 рр. кандидатські дисертації захистили два викладачі (Т. О. Скрипник, Н. Я. Фрідьєва), у 1970-х рр. – три (С. І. Волкова, З. В. Гімальдінова, О. М. Хропач), то у 1980-х рр. — шість викладачів кафедри (Н. П. Бура, О. О. Золотко, Т. Х. Кім, О. Є. Куденко, Л. В. Озарчук, Т. П. Самійленко). Після захисту дисертацій на кафедрі почали викладати талановиті науковці В. О. Ільганаєва та Г. М. Брагіна.

На даному етапі як самостійні структурні підрозділи стрімко розвивалися кафедри: бібліотечних фондів і каталогів (завідувач – кандидат історичних наук, доцент Є. П. Тамм), бібліографії (завідувач – кандидат історичних наук Д. Д. Тараманов), технічних бібліотек і наукової інформації (завідувач – кандидат сільськогосподарських наук В. І. Тараненко). Кафедри розвивалися настільки інноваційно-потужно, що посіли провідні місця в освітньо-науковому просторі України. Доба диференціації ознаменована захистами кандидатських дисертацій старшим поколінням викладачів: Є. П. Тамм, Д. А. Кумок, І. О. Вовченко, Н. Ф. Колосова, Л. С. Іллічова, О. М. Хропач, І. І. Корнєйчик, С. І. Волкова та ін. Вагомою особливістю даного етапу безумовно, є І. І. Корнєйчик — талановита, працьовита, інтелігентна людина, блискучий, визнаний учений-лідер наукової школи бібліотечно-бібліографічного краєзнавства не лише в ХДІК, а й усій Україні, на наслідуванні ідей та наукового стилю якого виросло не одне покоління кращих представників бібліотечного краєзнавства. Впродовж багатьох років саме цей учений вирізнявся особливою науковою продуктивністю та найвищим рівнем цитованості його праць. Маючи значний науковий доробок, І. І. Корнєйчик на початку 1970-х рр. уперше в Україні почав працювати над докторською дисертацією, присвяченою дослідженню історії української бібліографії, яку, на жаль, не завершив у зв’язку з передчасною смертю в 1974 р. Однак його наукові ідеї, реалізовані в численних публікаціях, надихають нові покоління бібліографознавців на інноваційні наукові розвідки. Його науковий нарис «Історія української бібліографії. Дожовтневий період» (1971) і нині залишається неперевершеним взірцем, своєрідним науковим «оберегом» харківської бібліотечної освітньо-наукової школи.

Серед молодого покоління викладачів бібліотечного факультету ХДІК своєрідним науковим «проривом» став вчасний а то й достроковий захист спочатку кандидатських, а згодом і докторських дисертацій. В хронологічному порядку захистів дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук назвемо М. В. Васильченка (1975), М. А. Низового (1976), Л. В. Озарчук (1978), В. К. Удалової (1978), Н. М. Кушнаренко (1979), Т. П. Самійленко, Л. М. Білан (1983), С. Є. Шматову (1984), В. О. Погорєлову, Г. П. Терентьєву (1986), В. А. Мільман, Є. А. Медведєву, В. В. Сєдиха (1987) та ін. Саме ці молоді представники ХДАК посилили її міжнародний авторитет.

Ще одним вагомим результатом даного етапу, який заклав надійний фундамент подальшого успішного розвитку харківської бібліотечної освітньо-наукової школи, є вихід друком значної кількості оригінальних авторських підручників, навчальних посібників, конспектів лекцій та ін., які сприяли суттєвому збагаченню змісту наукового, навчального і виховного процесу. Серед них такі підручники і навчальні посібники: «Класифікація творів друку» (Е. Т. Карачинська, Л. І. Котенко, Д. А. Кумок) (1973); «Бібліотечні каталоги: Опис творів друку. Алфавітний каталог» (Л. І. Котенко, Т. Ф. Марченко) (1973); «Історія книги» (Т. О. Скрипник) (1973); видання з предметизації та централізованої каталогізації (Е. Т. Карачинська, Л. І. Котенко, Д. А. Кумок, Є. П. Тамм) (1975); історії бібліотечної справи України (З. В. Гімальдінова, Н. Я. Фрідьєва, Ф. О. Єщенко, Т. П. Самійленко, І. В. Дьомкін, Т. О. Скрипник) (1975); керівництва читанням (С. І. Волкова, М. Д. Рябченко) (1975); фондів та каталогів недрукованих та аудіовізуальних матеріалів в бібліотеках (Л. І. Котенко, Д. А. Кумок, В. А. Мільман, Є. П. Тамм) (1977); української бібліографії (Н. Ф. Королевич, Д. Д. Тараманов, В. Д. Масленнікова, С. В. Сороковська) (1980); організаційно-методичного керівництва бібліотеками в умовах централізації (Н С. Білопола, С. І. Волкова, В. Я. Онуфрієва, О. М. Хропач) (1981); систематизації творів друку та організації систематичного каталогу (В. К. Удалова, Е. Т. Карачинська, Д. А. Кумок, Т. Ф. Марченко, Є. П. Тамм) (1982); предметизації творів друку та складання предметного каталогу (Е. Т. Карачинська, В. К. Удалова) (1987); організації та методики бібліографічної роботи в бібліотеці (В. П. Богданова, Л. М. Борискіна, Л. М. Василенко та ін.) (1989); організації та використання інформаційних ресурсів (Л. Г. Хромченко) (1992) та ін. За відсутності монографій, навчальні видання виконували на той час не лише освітню, але й наукову функції.

Серед особливостей даного етапу розвитку випускових кафедр можна відзначити системніше, ніж раніше, проведення колективних (кафедральних і міжкафедральних) наукових досліджень. Це: «Молодь і книга»; «Історія бібліотечної справи в Україні»; «Історія української книги»; «Краєзнавчі фонди бібліотек України»; «Методика викладання дисциплін фондознавчого та каталогознавчого циклу»; «Централізація бібліотек» та ін., результати яких активно впроваджуються в практичну діяльність бібліотечних установ та освітній процес профільних ЗВО України.

Четвертий – етап трансформації (1990 – початок 2000 рр.), пов'язаний з багатьма перетвореннями в освітній, науковій, виховній та організаційній діяльності.

Знаковими подіями етапу трансформаційних перетворень можна вважати: відкриття у ХДАК аспірантури (1995), докторантури (1996); спеціалізованої вченої ради (1996) із захисту докторських (кандидатських) дисертацій із педагогічних наук із наукової спеціальності 07.00.08 — книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство; відновлення на новій когнітивній базі видання всеукраїнського науково-методичного збірника «Бібліотекознавство і бібліографія». Активізуються захисти докторських дисертацій кращими представниками школи; підготовка та опублікування підручників і навчальних посібників, які набули визнання професійної спільноти не лише в Україні, а й за її межами; запровадження щорічної наукової конференції молодих учених «Культура та інформаційне суспільство ХХ ст.» тощо.

На даному етапі розпочався процес підготовки та захисту докторських дисертацій провідними викладачами профільних кафедр: Н. М. Кушнаренко (1993), В. О. Ільганаєва (1996), Л. Я. Філіпова (1999), А. А. Соляник (2006), І.О. Давидова (2008), Г. В. Шемаєва (2009), В. А. Маркова (2011), О. М. Кобєлєв (2013), О. Ю. Мар'їна (2018), Т. Д. Булах (2018), котрі нині активно формують власні наукові школи.

Ключовим явищем цього етапу слід вважати відродження на принципово новій основі науково-методичного збірника «Бібліотекознавство і бібліографія», перший номер якого під назвою «Вісник Харківської державної академії культури» вийшов на базі ХДАК у 1999 р. Його відповідальним редактором з 1999 по 2007 рр. була Н. М. Кушнаренко, відповідальним секретарем — А. А. Соляник. Перший випуск видання мав підназву «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформатика». Однак через значний обсяг статей, які надійшли до редколегії зі споріднених і суміжних галузей знань, його профіль значно розширено. Структуру видання складали чотири основні розділи: «Теорія й історія культури»; «Бібліотечно-інформаційна освіта та наука»; «Педагогіка»; «Рецензії». Згодом бібліотечний розділ дістав назву «Бібліотекознавство. Книгознавство. Інформатика», а потім — «Соціальні комунікації». Це видання примножило авторитет ХДАК як потужного центру студіювання та поширення інноваційних наукових ідей. Значущості науковому збірнику додало його введення до Переліку фахових видань України: 1999 р. — з історичних наук, 2000 р. — з педагогічних наук; 2008 р. – із соціальних комунікацій.

Завдяки спадкоємності наукових досліджень представниками декількох поколінь наукової школи, провідні представники ХДАК мають пріоритет не тільки в Україні, але й за її межами в дослідженні таких проблем: Українське книгознавство та книжкова справа; Рекламна комунікація в книжковій галузі; Методологія та методика бібліотекознавства, бібліографознавства та документології; Бібліотечний соціальний інститут; Історія бібліотечної справи, Українське та світове бібліотечне фондознавство та каталогознавство; Бібліотечно-інформаційна освіта в Україні та за кордоном; Бібліотечна статистика; Бібліотечне краєзнавство; Бібліотечно-інформаційна аналітика, Інформаційний менеджмент і маркетинг; Автоматизація та цифровізація бібліотечно-бібліографічних процесів і технологій.

У 1987–1994 рр. кафедру очолювала кандидат педагогічних наук, доцент Валентина Олександрівна Ільганаєва, котра викладала курси «Бібліотекознавство», «Організація та управління бібліотечною справою» та ін. Основна проблематика її наукових досліджень – методологія і теорія бібліотекознавства, інтеграційні та трансформаційні процеси в соціально-комунікаційній сфері, проблеми розвитку вищої бібліотечної освіти в Україні, які й стали в подальшому основою її докторської дисертації. Під її керівництвом розроблено «Концепцію розвитку регіональної бібліотечної інформаційної системи», цільову програму НДР. Матеріали дослідження використані в навчально-методичному посібнику «Організація діяльності бібліотек» (1993 р.). Вона була серед розробників «Концепції розвитку бібліотечної справи України» (1994 р.), представляла Харківський державний інститут культури на першому Конгресі бібліотекарів України (1993 р.).

Подальше функціонування кафедри бібліотекознавства відбувалося під керівництвом кандидата педагогічних наук, доцента Галини  Михайлівни Брагіної (1994–2000 рр.). Науковий потенціал кафедри становив 83,3%. Підготовці науковців сприяло створення в 1995 р. в ХДІК аспірантури. Колектив кафедри (Г. М. Брагіна, Г. Д. Ковальчук, О. С. Куденко, Т. П. Самійленко, О. М. Хропач) розробляв нові навчальні плани, програми інноваційних курсів.

Цей етап ознаменований суттєвими реорганізаційними змінами, які розпочалися наприкінці 1990 рр. Неоднарозово змінювалися назви профільних кафедр, оновлювався склад завідувачів: кафедра бібліотекознавства (В. О. Ільганаєва, Г. М. Брагіна, І. О. Давидова, О. Ю. Мар'їна), документознавства та фондознавства (Н. М. Кушнаренко, В. В. Сєдих, А. А. Соляник), бібліографознавства (загального і галузевого) (М. А. Низовий, В. П. Богданова), інформаційних технологій (Г. Г. Асєєв), інформаційно-документних систем (Д. Е. Ситніков). Дві останні кафедри забезпечили суттєвий «прорив» у комп'ютеризації освітньо-наукового процесу в ХДАК.

Із серпня 1998 р. базова кафедра продовжила своє функціонування як самостійний структурний підрозділ ХДАК спочатку як кафедра інформатики, із серпня 1999 р. – як кафедра соціальних комунікацій, з листопада 2004 р. – як кафедра бібліотекознавства та соціальних комунікацій, Вона була створена, зважаючи на інформатизацію документально-бібліотечної та інформаційно-комунікативної сфер діяльності, формування суспільного простору соціальних комунікацій на базі новітніх інформаційних технологій. Вона стає базовою освітньою, науково-методологічною структурою в системі підготовки фахівців у галузі культури: бібліотечного, документно-інформаційного, музеєзнавчого, соціально-педагогічного, культурологічного профілів. Кафедру очолила доктор історичних наук, професор Валентина Олександрівна Ільганаєва – фундатор теорії соціальних комунікацій, представник нової генерації бібліотекознавців, лідер наукової школи, котра застосовувала системний підхід до аналізу трансформацій бібліотечного соціального інституту в умовах формування інформаційного суспільства. Її плідну наукову та педагогічну діяльність характеризують відомі в бібліотекознавстві наукові й навчально-методичні дослідження – загалом понад 100 праць. Ця талановита і творча людина сповнена інноваційних ідей та невичерпної енергії для їх реалізації. Вона – член спеціалізованої вченої ради Д 64.807.02 у ХДАК з наукового напряму 27 – соціальні комунікації, член експертної ради ВАК України з наукового напряму «Соціальні комунікації», член редколегії наукового збірника «Вісник Харківської державної академії культури», журналів «Бібліотечна планета», «Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія», «Вісник Книжкової палати». Її науковий світогляд та практичний досвід узагальнено в ґрунтовному підручнику для студентів інститутів та училищ культури «Бібліотекознавство: теорія, історія, організація діяльності бібліотек» (1993 р.), виданому в співавторстві з відомим українським бібліотекознавцем М. С. Слободяником, навчальному посібнику «Організація діяльності бібліотек» (1998 р.), науковій праці «Гармонізація культурного середовища в умовах інформатизації суспільства» (1999 р.), конспектах лекцій з бібліотекознавства (2000 р.), монографії «Бібліотечна освіта: нова парадигма розвитку», навчальному посібнику «Хрестоматія з соціальних комунікацій» (2002 р.). Та особливу увагу наукової спільноти України та зарубіжних країн привернув ґрунтовний словник-довідник «Соціальні комунікації (теорія, методологія, діяльність)». Ця фундаментальна праця є першим в Україні виданням, що системно розкриває зміст широкого кола понять, які відображають об’єктно-предметне поле сфери соціальних комунікацій у їх гносеологічних, онтологічних і феноменологічних аспектах.

З 2008 р. кафедру бібліотекознавства та соціальних комунікацій очолює кандидат педагогічних наук, доцент, а з 2009 р. — доктор наук із соціальних комунікацій, професор Ірина Олександрівна Давидова, під керівництвом якої кафедра продовжує окреслену стратегію розвитку. На кафедрі працюють відомі в Україні та за її межами фахівці: доктор історичних наук, професор В. О. Ільганаєва; доктор філологічних наук, доцент І. Я. Лосієвський; доктор наук із соціальних комунікацій, професор Г. В. Шемаєва; доктор наук із соціальних комунікацій, доцент О. М. Кобєлєв; кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент В. П. Жукова; кандидат наук із соціальних комунікацій, ст. викладач Т. А. Сафонова, кандидат а пізніше доктор наук із соціальних комунікацій, перспективний молодий вчений О. Ю. Мар’їна. Науково-педагогічний склад кафедри забезпечує викладання 31 дисципліни на семи факультетах: соціальних комунікацій, хореографічного, театрального, музичного, кіно-, телемистецтва, культурології, управління та бізнесу. Кафедра є випусковою за спеціальністю «Книгознавство, бібліотекознавство і бібліографія».

Теоретико-методологічним підґрунтям удосконалення предметно-змістового контенту дисциплін кафедри обрано: теорію соціальних комунікацій, інформаціологію, когнітологію та когнітивну психологію, наукознавство, філософію інформації та ін. Наукова робота кафедри передбачає подальший пошук і теоретичне обґрунтування феномену інформаційної та соціально-комунікативної діяльності, дослідження сутності інформаційних та соціокультурних процесів, інформатизації та інформаційних середовищ різного рівня організації, особливостей управління інформаційними процесами й ресурсами, організації інформаційної діяльності, формування інформаційної культури та ін. Важливою складовою наукових пошуків кафедри є закономірності трансформації соціально-комунікативних структур, форми комунікативних засобів, їх вплив на культурно-етичні відносини, соціально-комунікативні технології в різних сферах діяльності та на різних рівнях суспільної організації.

Викладачі кафедри розробляють і викладають авторські курси: «Соціальні комунікації» (проф. І. О. Давидова, доц. В. П. Жукова), «Соціальна інформатика» (доц. О. М. Кобєлєв), «Інформаційний менеджмент та маркетинг» (проф. І. О. Давидова, доц. В. П. Жукова), «Бібліотекознавство» (доц. О. М. Кобєлєв), «Управління в ДІС» (доц. В. П. Жукова), «Інтелектуальна власність» (проф. Г. В. Шемаєва), «Інформаційне право» (доц. О. Ю. Мар’їна), «Організація та методика науково-дослідної роботи» (доц. І. Я. Лосієвський, проф. Г. В. Шемаєва), «Експертиза цінності документних пам’яток» (доц. І. Я. Лосієвський). Основні спецкурси та курси спеціалізації: «Технології створення інформаційних продуктів та послуг» (доц. О. Ю. Мар’їна), «Система електронних бібліотек та БД» (доц. В. П. Жукова), «Мультимедійні технології» (доц. В. П. Жукова, доц. О. Ю. Мар’їна), «Ринок інформаційних продуктів та послуг» (проф. І. О. Давидова, доц. О. Ю. Мар’їна). Колектив кафедри активно працює над підготовкою монографій, підручників, навчальних посібників, серед яких: «Бібліотечне виробництво в інформаційному суспільстві» (проф. І. О. Давидова, 2005); «Електронні ресурси бібліотек України в системі наукових комунікацій» (проф. Г. В. Шемаєва, 2008); «Інформаційна аналітика в структурі бібліотечної діяльності в Україні (доц. О. М. Кобєлєв, 2012); «Хрестоматія із соціальних комунікацій» (проф. В. О. Ільганаєва, 2002); «Організація діяльності бібліотек» (проф. В. О. Ільганаєва, 1998); «Інформаційний ринок: організація, маркетинг, управління» (проф. І. О. Давидова, 2001); «Ринок інформаційних продуктів та послуг» (проф. І. О. Давидова, 2012), «Трансфер інновацій і його організація у бібліотеках України» (проф. Г. В. Шемаєва, 2011); конспектів лекцій — «Бібліотекознавство» (доц. О. М. Кобєлєв, 1998); «Інформаційний ринок продуктів та послуг» (проф. І. О. Давидова, 2000), «Соціальна інформатика» (доц. О. М. Кобєлєв, 2007).

Члени кафедри приділяють значну увагу науково-дослідницькій діяльності, спрямованій на аналіз теоретико-методологічних проблем сучасного бібліотекознавства, соціальних комунікацій, бібліотечно-інформаційного виробництва, напрямів удосконалення системи бібліотечно-інформаційного обслуговування та визначення нових стратегій управління в бібліотеках, упровадження інформаційних технологій у бібліотечні процеси, аналітичної діяльності та системних трансформацій бібліотечного соціального інституту тощо. Професори В. О. Ільганаєва, Н. М. Кушнаренко, А. А. Соляник, І. О. Давидова в складі групи провідних учених ХДАК ініціювали введення в Україні нової наукової галузі — соціальні комунікації, брали участь у розробленні номенклатури наукових спеціальностей, їх формул, паспортів, напрямів наукових досліджень, програм кандидатських іспитів, які отримали високу оцінку наукової громадськості, затверджені ВАК України та МОН України. Викладачі кафедри досліджують загальнокафедральну наукову тему «Трансформація бібліотечної діяльності як складова формування нової комунікативної реальності». У межах цієї теми здійснюється робота над кандидатськими й докторськими дисертаціями, проводиться експериментальна апробація результатів наукових досліджень, тренінги викладачів і студентів з опанування новітніх технологій інформаційної взаємодії в умовах функціонування соціокомунікаційного середовища. На початку третього тисячоліття (2000–2013 рр.) на кафедрі бібліотекознавства та соціальних комунікацій підготовлено та захищено 20 докторських і кандидатських дисертацій викладачами, докторантами й аспірантами кафедри.

Важливим підсумком четвертого етапу розвитку кафедри можна вважати підготовку і видання підручників і навчальних посібників, які довгий час були єдиними й еталонними для наслідування у профільних ЗВО України. Серед них «Бібліотечні каталоги» (Е. Т. Карачинська, В. К. Удалова) (1992); «Бібліотечні фонди» (М. П. Васильченко, Н. М. Кушнаренко, В. А. Мільман) (1993); «Організація діяльності бібліотек» (В. О. Ільганаєва, В. Я. Онуфрієва, М. С. Слободяник) (1993); «Історія бібліотечного краєзнавства в Україні», «Краеведческая деятельность библиотек» (Н. М. Кушнаренко) (1993), «Бібліотекознавство: теорія, історія, організація діяльності бібліотек» (В. О. Ільганаєва, Т. П. Самійленко, М. С. Слободяник, В. Я. Онуфрієва, О. Є. Куденко, Л. В. Озарчук) (1993); «Аналітико-синтетична обробка документів» (Е. Т. Карачинська, Є. А. Медведєва, В. К. Удалова, Л. Г. Хромченко) (1996); «Документоведение» (Н. М. Кушнаренко) (1997); «Організація та методика науково-дослідницької діяльності» (В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко) (1998); «Бібліографія науково-технічної сфери» (Н. Ф. Колосова) (1998); «Документні потоки та масиви (А. А. Соляник) (2000) та ін.

П’ятий – етап інтеграції (початок 2000 р. і понині). Його офіційним підґрунтям стало введення в Україні в 2015 р. нової номенклатури наукових спеціальностей і галузей, перехід від кваліфікаційної до компетентнісної парадигми освіти, запровадження інтегрованої спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» (галузь знань – 02 «Культура і мистецтво»). Маючи багаторічний плідний досвід підготовки бібліотечних кадрів вищого ґатунку, провідні викладачі кафедри розпочали інноваційні перетворення в освітній, науковій, виховній та організаційно – управлінській діяльності.

Поглиблюючи розроблення проблем цифровізації суспільства, члени кафедри об’єдналися довколо двох фундаментальних НДР – загальноакадемічної «Документально-комунікаційні структури суспільства: інноваційні стратегії розвитку» (державний реєстраційний номер 0109U000512) і кафедральної «Цифрові трансформації документно-інформаційних установ в соціокомунікаційному просторі». На партнерських засадах викладачі, аспіранти і студенти активно долучилися до їхнього розроблення, оприлюднюючи результати досліджень у монографіях, наукових статтях і численних доповідях на наукових конференціях, головними серед яких можна вважати міжнародну наукову конференцію «Культурологія та соціальні комунікації: інноваційні стратегії розвитку» та всеукраїнську наукову конференцію молодих вчених «Культура та інформаційне суспільство ХХІ ст.».

Одним із головних критеріїв оцінювання результативності діяльності кафедри є її науковий доробок, характерний зростанням обсягу публікацій фундаментального і прикладного рівнів, суттєвим розширенням їхнього проблемно-тематичного ареалу, генеруванням численних ідей, які живлять галузеву освіту і науку новим науковим знанням.

З року в рік викладачі кафедри нарощують публікаційну активність. В інтегрованому сенсі за останні п’ять років викладачами і аспірантами кафедри опубліковано понад 500 фундаментальних і прикладних праць, серед яких: 7 монографій, 5 підручників і навчальних посібників, 105 наукових статей, 124 навчально-методичних матеріалів, 171 тез доповідей на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях, 22 рецензії та ін. Частина з них поіндексована в міжнародних наукометричних базах Scopus або Web of Science. Серед стратегічних проблемно-тематичних напрямів наукової діяльності: теорія та історія соціальних комунікацій, теоретико-методологічні засади документології, концептуальні основи розвитку бібліотек у цифровому суспільстві, теоретичні концепти інформаційно-аналітичної діяльності бібліотек, система інформаційних продуктів і послуг бібліотек, книгознавство та історія книги, проблеми вищої бібліотечно-інформаційної освіти та ін.

Контент-аналіз бібліометричних профілів викладачів кафедри в міжнародній базі Google Scolar дозволив виявити найпродуктивніших і найцитованіших учених, які мають індекс Гірша вищий за 10: Н. М. Кушнаренко (18); Г. Г. Асєєв (16); В. О. Ільганаєва (14); О. Ю. Мар’їна (14); Л. Я. Філіпова (14); А. А. Соляник (12); І. О. Давидова (11). Такі високі показники цитованості праць викладачів кафедри значно перевищують середній галузевий показник по Україні.

Викладачі кафедри взяли активну участь у впровадженні в освітньо-науковий процес нової спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». Зокрема А.А. Соляник як авторитетний педагог-новатор, вперше на конкурсній основі виборола першість і з 2016 р. посіла місце заступника голови науково-методичної комісії в галузі культури і мистецтва науково-методичної ради МОН України, члена підкомісії з розробки освітніх стандартів зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». Вона доклала значних науково-педагогічних та організаційних зусиль щодо створення інноваційних освітніх стандартів України зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» освітньо-професійних рівнів бакалавр (2018), магістр (2019), а також освітньо-наукового рівня доктора філософії (2022).

У вересні 2016 р. завідувачка кафедри І.О. Давидова створила й очолила проєктну групу провідних викладачів з метою розроблення освітньо-професійних програм для першого (бакалаврського), другого (магістерського) і третього (освітньо-наукового) рівнів підготовки здобувачів вищої освіти з нової інтегрованої спеціальності; організувала їх успішну акредитацію в Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти. Члени кафедри розробили й впровадили в освітній процес інноваційні й оригінальні навчальні плани, програми, силабуси й інші навчально-методичні матеріали з кожної фахової освітньої компоненти підготовки майбутніх інформаційних, бібліотечних та архівних працівників.

Постійно високим авторитетом широкого професійного загалу користуються видані викладачами кафедри монографії, підручники і навчальні посібники, зокрема монографії: «Система документопостачання фондів бібліотек України (А. А. Соляник, 2006), «Інноваційна політика бібліотек України: зміст та стратегії розвитку в інформаційному суспільстві» (І. О. Давидова, 2007), «Електронні ресурси бібліотек у системі наукових комунікацій» (Г. В. Шемаєва, 2008), «Інформаційна аналітика в структурі бібліотечної діяльності в Україні» (О. М. Кобєлєв, 2012), «Бібліотека у цифровому просторі» (О. Ю. Мар’їна, 2017), «Фундатори Харківської бібліотечної науково-освітньої школи (до 90-річчя ХДАК) (авт. кол.: А. А. Соляник, В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко, І. О. Давидова, В. В. Сєдих, Є. М. Тодорова та ін.; за наук. ред. А. А. Соляник, 2019)» та ін.

У потоці підручників і навчальних посібників найпоширенішими є підручники: «Організація та методика науково-дослідницької діяльності» (В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко, 7 перевидань, 2008), «Документоведение» (Н. М. Кушнаренко, 8 перевидань, 2008), «Наукова обробка документів» (Н. М. Кушнаренко, В. К. Удалова, 4 перевидання, 2006), «Бібліотечне краєзнавство» (Н. М. Кушнаренко, 2007); навчальні посібники: «Електронний документооборот» (Г. Г. Асєєв, 2007), «Документні потоки та масиви» (А. А. Соляник, 2000), «Документопостачання фондів бібліотек» (А. А. Соляник), «Спеціальне документознавство» (Н. М. Кушнаренко, Ю. В. Трач, за наук. ред. Г. М. Швецової-Водки, 2010), «Ринок інформаційних продуктів та послуг» (І. О. Давидова, 2012), «Основи інформаційно-аналітичної діяльності» (Л. Я. Філіпова, І. В. Захарова, 2013), «Наукова творчість у галузі культурології і мистецтвознавства» (В. М. Шейко, Ю. П. Богуцький, Н. М. Кушнаренко, 2016), «Культурологічні та мистецтвознавчі дослідження: теорія і методологія» (В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко, 2020) та ін.

Розбудова нового покоління фундаментальних монографій, підручників і навчальних посібників членами кафедри заклала надійне підґрунтя й інноваційні перетворення в підготовку бакалаврів, магістрів і докторів філософії зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа».

З огляду на потреби в підготовці наукових і науково-педагогічних кадрів зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» кафедра значно розширила контингент аспірантів з числа українських і зарубіжних здобувачів наукового ступеня доктора філософії. Було створено численні спеціалізовані вчені ради із захисту докторів філософії зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа», подовжено дію постійно діючої спеціалізованої вченої ради Д 64.807.02 в ХДАК з правом захисту дисертаційних досліджень на здобуття ступеня доктора наук зі спеціальностей 27.00.02. — документознавство, архівознавство; 27.00.03 — книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство (голова ради – доктор педагогічних наук, професор А. А. Соляник, заступник голови — І.О. Давидова, вчений секретар О. Ю. Мар'їна, члени спецради – доктори наук, професори –О. М. Кобєлєв, Н. М. Кушнаренко, Л. Я. Філіпова, І.Я. Лосієвський та ін.).

Талановиті вчені кафедри фундують власні потужні наукові школи, залучаючи до їхніх членів обдаровану молодь з числа українських і зарубіжних студентів, аспірантів, молодих науковців, щедро діляться з ними власними ідеями. Серед лідерів підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів: В. О. Ільганаєва, – 17 науковців (3 доктора наук, 14 кандидатів наук), Н. М. Кушнаренко – 15 науковців (3 доктора, 12 кандидатів), Л. Я. Філіпова – 14 (2 доктора, 12 кандидатів), І. О. Давидова – 10 (1 доктор, 9 кандидатів наук), А. А. Соляник – 9 (2 доктора, 7 кандидатів), Г. Г Асєєв – 2 (1 доктор, 1 кандидат наук). Нарощують свої можливості щодо підготовки наукових кадрів молоді доктори наук: під керівництвом О. М. Кобєлєва успішно захищено 2 кандидатські дисертації, О. Ю. Мар'їної – 1 кандидатська дисертація. При цьому число прибічників цих шкіл постійно зростає. Загалом, завдяки наполегливій праці викладачів кафедри, когорту науковців України поповнено 70 особами – 12 докторами і 58 кандидатами наук з профільної спеціальності. Це значне досягнення кафедри. З розширенням контингенту іноземних аспірантів наукові школи кафедри набули статусу міжнародних.

Зважаючи на нові виклики, пов'язані з реформуванням вищої галузевої освіти, а також цифровізацією суспільства, колектив талановитих викладачів-однодумців суттєво оновив номенклатуру та зміст фундаментальних, професійно-орієнтованих і вибіркових навчальних дисциплін для бакалаврів, магістрів і докторів філософії. Серед них: теорія та історія соціальних комунікацій, документознавство, архівознавство, бібліотечно-інформаційне виробництво, сучасні проблеми бібліографознавства, книгознавство та історія книги, теоретична інформатика, інформаційні технології, електронний документообіг, настільні видавничі системи, аналітико-синтетична обробка документів, інформаційне право, інтелектуальні системи, менеджмент знань, сучасні проблеми розвитку документно-інформаційних систем, іміджелогія та ін. Потужного розвитку набули інноваційні авторські курси інформаційного спрямування, середи яких: інформаційний сервіс Інтернет, медійна та інформаційна грамотність, системи електронних банків даних, організація та технологія створення електронних ресурсів, цифрове кураторство, комп'ютерні презентації, цифрова обробка відео- та аудіоінформації, оцифрування фондів документно-інформаційних структур, контент-менеджмент, цифрові медіа, цифрові проєкти, аналітика в соціальних медіа та ін. Окрему групу створюють курси, які послідовно надають бакалаврам, магістрам і докторам філософії професійні знання і навички у галузі наукової і викладацької діяльності. Це навчальні дисципліни: організація та методика НДР, методологія наукового дослідження, веб-технології в науково-дослідній діяльності, методика викладання спецдисциплін, інноваційні методи викладання у вищій школі та ін. Підрозділ не лише сформував логічну систему навчальних дисциплін, а й створив надійну систему їх навчально-методичного забезпечення, що стала предметом наслідування в профільних ЗВО України й інших країн світу.

Колектив кафедри цифрових комунікацій та інформаційних технологій дотримується студентоцентрованого підходу, який зокрема передбачає: орієнтацію на пріоритетність особистості студента, його інтереси, потреби, цілі, мотиви, підвищення активності та відповідальності за власне навчання; налагодження партнерських стосунків між студентами та викладачами задля досягнення гармонії між учінням та викладанням; створення комфортного середовища за допомогою налагодження тісної комунікативної взаємодії студентів з усіма стейкхолдерами освітнього, наукового і виховного процесу задля успішного функціонування на майбутньому ринку праці та ін. Одним із проявів студентоцентрованого підходу в навчанні є врахування особливостей уподобань сучасних студентів, міждисциплінарне розвивальне навчання; диджиталізація (пріоритет цифрових технологій); гейміфікація (застосування ігрових елементів); месседжефікація (послуговування короткими повідомленнями) тощо. У викладацькій діяльності педагоги використовують інноваційні методи, техніки і технології навчання в теоретичній підготовці майбутніх фахівців: проблемна, мультимедійна, лекція-презентація, лекція-дискусія, лекція-тренінг, інтерактивні семінари тощо; у практичній підготовці: диспут, коучинг, ділова та рольова гра, мозковий штурм, проєктна робота, презентація, робота в малих групах, майстер-клас та ін. Особливою популярністю у студентів користуються практичні заняття, спрямовані на створення реальних проєктів з розроблення інформаційних продуктів і послуг, презентацію їх не лише в аудиторії, а й у професійному середовищі.

Кафедра підтримує тісні комунікаційні зв'язки з роботодавцями – співробітниками інформаційних, бібліотечних й архівних установ, задіює їх на кожному етапі навчання здобувачів вищої освіти, забезпечуючи випускників відповідним рівнем знань на сучасному ринку праці. Вона щільно співпрацює з колегами з профільних ЗВО усіх регіонів України, а також Латвії, Польщі, Німеччини, Данії, КНР та ін., що збагачує освітньо-науковий простір новим інтегрованим знанням, створює надійні передумови входження кафедри у європейський і світовий професійний простір.

Інтеграційні перетворення у змісті та структурі вищої галузевої освіти зумовили об'єктивну необхідність організаційних змін, пов'язаних з реорганізацією існуючих кафедр, об'єднання їх у системну цілісність на базі єдиної інтегрованої кафедри.

У 2017 р. у зв'язку із затвердженням МОН України спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа» на базі кафедри бібліотекознавства та соціальних комунікацій і кафедри документознавства та книгознавства; бібліографознавства та інформаційно-бібліографічної діяльності створено об'єднану кафедру інформаційної, бібліотечної та архівної справи, діяльність якої спрямована на підготовку бакалаврів, магістрів, докторів філософії. Штат кафедри – 16 науково-педагогічних фахівців: доктор наук із соціальних комунікацій, професор, завідувач кафедри І. О. Давидова; доктор наук із соціальних комунікацій, доцент, професор кафедри О. М. Кобєлєв; доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри Н. М. Кушнаренко; доктор філологічних наук, професор, професор кафедри І. Я. Лосієвський; доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри А. А. Соляник; доктор наук із соціальних комунікацій, професор, професор кафедри Г. В Шемаєва; доктор педагогічних наук, доцент, доцент кафедри Т. Д. Булах; кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент, доцент кафедри В. П. Жукова; кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри І. О. Коханова; кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент, доцент кафедри О. Ю. Мар'їна; кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри В. В. Сєдих; кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри С. В. Сищенко; кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри Є. М. Тодорова; кандидат наук із соціальних комунікацій, старший викладач кафедри Л. В. Глазунова; кандидат наук із соціальних комунікацій, старший викладач кафедри Н. А. Коржик; кандидат наук із соціальних комунікацій, старший викладач Т. А. Сафонова. Науковий ценз кафедри становить 100%. Документаційне забезпечення освітньо-виховного процесу кафедри здійснює старший лаборант О. О. Калініна.

Друга хвиля організаційних реформ припадає на 2022-2023 рр., коли кафедру інформаційної, бібліотечної та архівної справи було перейменовано на кафедру цифрових комунікацій та інформаційних досліджень, яку очолила молода, енергійна, талановита докторка наук із соціальних комунікацій, доцентка Олена Юріївна Мар'їна. У липні 2023 р. кафедру було об'єднано з кафедрою інформаційних технологій та створено єдину кафедру цифрових комунікацій та інформаційних технологій під керівництвом О. Мар'їної, яка згуртувала колектив навколо успішного вирішення важливого стратегічного завдання — впровадження в освітньо-науковий процес новітніх цифрових технологій.

Нині у складі кафедри працюють 5 докторів наук, прмофесорів: О. Ю. Мар'їна (завідувачка кафедри), І. О. Давидова, А. А. Соляник, Л. Я. Філіпова, О. М. Кобєлєв та 4 кандидатів наук, доцентів: Н. А. Коржик, А. М. Шелестова, В. О. Брусенцев, І. О. Побіженко. Електронний документообіг кафедри здійснює старший лаборант І. М. Гладишева. Науковий ценз кафедри становить 100% – найвищий у ХДАК та інших профільних ЗВО України. Колектив кафедри успішно вирішує всі складні освітні, наукові, виховні й організаційно-управлінські завдання.

За високі досягнення в освітній, науковій, виховній, організаційно-управлінській діяльності викладачі кафедри неодноразово нагороджувалися державними відзнаками. Імена кращих із них закарбовані в багатьох енциклопедіях, наукових статтях, бібліографічних покажчиках та ін. Ексклюзивним є біобібліографічний покажчик серії «Видатні педагоги Харківської державної академії культури», започаткований бібліотекою ХДАК. Серед його персоналій: Г. Г. Асєєв (2013), А. А. Соляник (2014), Н. Я. Фрідьєва (2015), Г. В. Шемаєва (2019), Н. М. Кушнаренко (2020), І. О. Давидова (2022) та ін. Фундаментальне бібліографічне дослідження є відкритим для подальшого експертування досягнень харківської освітньо-наукової школи в контексті її кращих представників.

Сьогодні колектив кафедри цифрових комунікацій та інформаційних технологій наповнений креативними ідеями, інноваційними задумами, прагненням подальшої професійної розбудови вищої освіти з інформаційної, бібліотечної та архівної справи в Україні.

Кушнаренко Н. М.