Харківська державна академія культуриОфіційний сайт

29-31 серпня у дні, присвячені Пам’яті загиблих захисників України, ми запрошуємо всіх студентів та викладачів ХДАК та інших небайдужих взяти участь у віртуальному флешмобі для вшанування пам'яті героїв, які віддали своє життя за нашу свободу.

Що потрібно зробити?
* Запаліть свічку у себе вдома або в іншому символічному місці.
* Зробіть фото або коротке відео зі свічкою в руках.
* Опублікуйте його на своїй сторінці в соціальних мережах (Instagram, Facebook, TikTok) протягом 29-31 серпня.
Не забудьте додати хештег #СвічкаПам’яті2024 та #ВшануванняЗахисників, #ХДАК, а також короткий допис від себе про важливість цього дня.
Разом ми покажемо, що пам'ять про наших героїв жива, що вони завжди залишатимуться в наших серцях.
Свічка – це символ пам’яті та вдячності, який кожен із нас може запалити в знак шани та поваги до тих, хто захищав нашу країну.
Давайте об’єднаємося у цій важливій справі та створимо справжню хвилю пам’яті!
Пам’ятаємо. Шануємо. Віримо в перемогу.

29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за батьківщину. Збереження і гідне вшанування пам’яті полеглих захисників України є обов’язком держави і суспільства.
Кабінет Міністрів України розпорядженням від 21 червня 2024 року № 570-р затвердив план заходів із відзначення у 2024 році цієї пам’ятної дати. Планом передбачено присвятити перший у 2024/25 навчальному році урок захисникам України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави, запросивши на нього ветеранів сучасної російсько-української війни. Український інститут національної пам’яті розробив тематичні методичні рекомендації та пропонує послуговуватися ними для організації і проведення першого уроку “Vincit qui meminit (Перемагає той, хто пам’ятає)”.

29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. З цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів із оточення під Іловайськом.
Російсько-українська війна розпочалася 20 лютого 2014 року, а бої за Іловайськ в серпні того ж року стали однією із кульмінаційних точок її початкової стадії, справивши серйозний вплив як на українське суспільство, так і на міжнародні відносини в Європі.
29 серпня 2014 року агресор накрив вогнем наших захисників у полях із соняшником під час “зеленого” коридору. Там полягли 366 українських воїнів, 429 – зазнали поранень, 158 – зникли безвісти, 300 – опинилися в полоні. Тому символом Дня пам’яті захисників України стала квітка соняха. Він – не просто нагадування про історичну мужність наших воїнів, але також символізує життя.
Іловайськ – це не лише трагедія, а й сторінка української незламності, це чин і подвиг українських військових. Пам’ятаймо, що попри втрати та обман ворога наші воїни не здалися, а продовжили прорив із пастки та боротьбу.
Цей день також допомагає нам пам’ятати про підступність та віроломність російського агресора, про те, що будь-які переговори із терористами та вбивцями є смертельно небезпечною справою, і що довіряти їм не можна.
У цей день ми згадуємо тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч полеглих від 2014 року в сучасній російсько-українській війні захисників і захисниць України. Вони стоять в одному ряду з усіма поколіннями борців за волю і державну самостійність – від воїнів Русі-України, лицарів Костянтина Острозького, козаків Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи до бійців Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії. Це воїнство мужньо здобувало героїчні перемоги і ризикувало життям за українську свободу.
Україна вже 10 років переживає найбільше випробування в новітній історії – веде збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора.
У нинішній війні ми платимо надзвичайно велику ціну. Безперечно, це не єдиний день у році, коли згадуються полеглі та віддається їм шана. Але це особливий день, нагода для всього суспільства зосередитися на вдячності та пошануванні, зробити все можливе, аби пам’ять про героїв була збережена та зміцнена на багато поколінь вперед. Тому що перемоги здобуває лише той, хто пам’ятає – vincit qui meminit.
Поки триває війна, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно або розповісти всі героїчні або трагічні історії. Проте впевнені, що українське суспільство докладе максимум зусиль, щоб загиблі герої залишилися в нашій пам’яті не абстрактним образом або цифрою, а отримали належну шану. Аби наша пам’ять про них була живою і дієвою.
Поки триває воєнний стан і постійні загрози, ми не можемо зібратися 29 серпня на велелюдних мітингах на площах своїх населених пунктів, але можемо поодинці прийти до поховання героїв, щоб віддати їм шану. Ми можемо підтримати їхні родини не лише увагою, добрим словом і турботою, а й конкретними справами. Можемо розповісти – публічно чи у вузькому колі – про тих, кого знали особисто.
Ми переконані, що після перемоги віднайдемо та плекатимемо й інші традиції пам’яті про загиблих воїнів. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці, висаджуємо меморіальні сквери, засновуємо іменні стипендії, проводимо різні спортивні, патріотичні та культурно-мистецькі заходи. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні об’єкти у публічному просторі. Також створюються сектори військових поховань, нові військові меморіали і Національне військове меморіальне кладовище, де з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і захисниць.
Після перемоги в країні повинні постати особливі місця, з сучасною архітектурою і людяними меморіальним практиками, як свідчення, що ми шануємо, цінуємо і дякуємо. Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.

Більше інформації за посиланнями:
https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-rekomendaciyi/metodychni-rekomendaciyi-den-pamyati-zahysnykiv-ukrayiny-2024
https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3899946-sogodni-den-pamati-zahisnikiv-ukraini.html

27 серпня 2024 р. в Харківській державній академії культури відбулося урочисте відкриття виставки авторських ляльок доцента кафедри мистецтвознавства Юлії Соловйової «Героїчна Україна: від Княжої доби до сьогодення». Виставка приурочена до Дня незалежності України та Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Юля Соловйова – народна майстриня, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Авторською вузловою лялькою займається понад 8 років. До своєї першої виставки «Слобідські мотиви» створила цикл ляльок за віршами слобідських поетів. До творчого доробку Юлії Олександрівни належать також ляльки, що втілюють образи з української класики та ряд історичних персонажів, зокрема серія «Київська Русь», яка наразі представлена на Міжнародному мистецькому проєкті «Князівни та княгині України». Також народна майстриня бере участь у проєктах: «Кримськотатарські студії», «Мапа України «Обійми»», «Ляльки для Японії». Разом з іншими колегами-майстрами проводить різні майстер-класи, бере участь у благодійних ярмарках.

Виставку відкрила ведуча – студентка 2-го курсу факультету сценічного мистецтва Єлизавета Заріцька-Лінькова, яка представила майстриню Юлію Соловйову та розповіла про її творчі проекти.
З привітальним словом виступили: проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв'язків Олена Білик; декан факультету аудіовізуального мистецтва Наталія Мархайчук та проректор з навчальної роботи Інна Сташевська.
Присутні мали змогу прослухати пісні під акомпанемент бандури від студентки 4-го курсу факультету музичного мистецтва Юлії Базілєвої. Гості були у захваті від проникливого виступу Юлії та неймовірної краси звучання бандури.

На виставку були запрошені і харківські поети, на чиї вірші було створено чимало ляльок, представлених в експозиції. Із своїми віршами виступив і відомий український поет В'ячеслав Романовський, якого гості не відпускали та прохали ще почитати власну поезію.

На урочистостях були присутні і майстрині декоративного мистецтва Харківщини, які привітали Юлію Соловйову з відкриттям виставки та розповіли про спільні проекти, в яких вони брали участь разом з Юлією.

Із завершальним словом виступила авторка виставки – Юлія Соловйова – яка розповіла про концепцію експозиції.
Колектив Харківської державної академії культури вітає Юлію Соловйову з відкриттям персональної виставки та бажає їй успіхів та натхнення!

26 серпня 2024 р. для працівників та здобувачів Харківській державній академії була поведена лекція-бесіда до Дня Державного прапора України «Історія становлення Державного прапора України».
Спікер – кандидат історичних наук, завідувачка навчальної лабораторії з музеєзнавства та пам’яткознавства Харківської державній академії культури Бабкова Надія В’ячеславівна.

Зустріч була присвячена історії становлення синьо-жовтого прапора та перетворення його на один із державних символів України. Простежено роль синьо-жовтого прапора у вітчизняній історії, процес його переосмислення у символ самоідентичності українців, їх боротьби проти радянської диктатури та за власну державу. Показано синьо-жовтий прапор як атрибут міжнародної підтримки нашої держави у боротьбі проти російської агресії.

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

Запрошуємо усіх охочих на відкриття виставки ляльок доцентки Харківської державної академії культури Юлії Соловьової. Відкриття 27 серпня о 12:00 в читальній залі бібліотеки Харківської державної академії культури.
Будемо раді Вас бачити!

Солісти театру народного танцю "Заповіт" Катерина ЗАВОДУН та Єгор ЖУРАВЕЛЬ кафедри народної хореографії ХДАК під керівництвом народного артиста України, професора, академіка Бориса КОЛНОГУЗЕНКА та заслуженого працівника культури України, доцента Каріни ОСТРОВСЬКОЇ взяли участь у святковому концерті до Дня Міста-Героя Харкова, Дня Державного Прапора, Дня Незалежності України "Народ мій є! Народ мій буде!", що відбувся 22 серпня 2024 р. у захищеному місці.
Концерт був організований та проведений Харківською обласною філармонією.

26 серпня 2024 р. в 13.00 на платформі Zoom відбудеться лекція-бесіда присвячена історії становлення Державного прапора України.
Спікер – кандидат історичних наук, завідувач навчальної лабораторії з музеєзнавства та пам’яткознавства Бабкова Надія В’ячеславівна.

Посилання на зустріч: https://us04web.zoom.us/j/78165989358?pwd=OnMiyLvyaHStYU3unalgb3jFgGLhOM.1

Ідентифікатор конференції: 781 6598 9358
Код доступу: 1AJ8b2

З 19 по 25 серпня 2024 р. на базі Харківської державної академії культури проходив ІІІ Всеукраїнський багатожанровий фестиваль-конкурс «Харків – місто-герой 2024» (online), присвячений Дню пам’яті захисників України та Дню міста Харків під керівництвом Заслуженої артистки України, доцентки, завідувачки кафедри музично-драматичного театру Харківської державної академії культури Людмили Кудрич.

Мета та завдання фестивалю - конкурсу:
Допомога у зборі коштів для потреб Збройних сил України східного напрямку. Сприяння становленню та розвитку національної культури і духовності дітей та молоді. Єднання західних та східних регіонів України. Підтримка талановитих дітей. Формування творчого потенціалу підростаючого покоління, популяризація вокального, хореографічного, театрального та інструментального мистецтва. Сприяння розвитку сучасних напрямів та жанрів. Співробітництво творчих колективів з ведучими спеціалістами, відомими викладачами і діячами мистецтва. Підвищення професійної майстерності та кваліфікації виконавців і керівників творчих колективів.
Номінації: вокал, інструментальне мистецтво, хореографія, оригінальний жанр, образотворче та декоративно-прикладне мистецтво.

Журі від Харківської державної академії культури:
Людмила Кудрич – Заслужена артистка України, доцентка, завідувачка кафедри музично-драматичного театру Харківської державної академії культури;
Світлана Манько – кандидатка мистецтвознавства, доцентка, завідувачка кафедри естрадного та народного співу Харківської державної академії культури.

Зібрані кошти під час проведення цього фестивалю-конкурсу були перераховані на потреби Збройних сил України східного напрямку. Організатори фестивалю висловлюють щирі слова вдячності учасникам фестивалю за підтримку Збройних Сил України.

Із виступами конкурсантів можна ознайомитися за посиланням: https://www.youtube.com/@Kharkivmistogeroj/videos

“"...Ми знаємо, як виглядає незалежність. Вранці 24 лютого вона була в наших поглядах. Сьогодні незалежність – в окопах на всіх напрямках. Вона у наших містах і селах: у кожному епізоді, коли ми знаходимо найкраще в собі, знаходимо в собі Україну й боремося за неї. Незалежність сьогодні має втомлені очі, які бачили все. Незалежність усміхається, коли українцям вдається. Незалежність – це тиша, коли ми втрачаємо своїх людей. Незалежність – це клятва ніколи не забути полеглих героїв. Незалежність має присмак диму й пилу на полі битви та в цивільному житті. Незалежність спускається у сховище під час тривоги, аби вистояти й піднятись нагору знову і знову сказати ворогу: нічого у вас не вийде. Не зможете. Не переможете. І будете за все відповідати. Так відчувається нами свобода. Так виглядає Україна. Так виглядає незалежність..."”, - йдеться у привітанні Президента України Володимира ЗЕЛЕНСЬКОГО.

Колектив Харківської державної академії культури щиро вітає з Днем незалежності України!

Україна продовжує вражати світ стійкістю, незламністю у боротьбі за життя, незалежність, свободу, за своє суверенне право визначати власний шлях розвитку. Ми вдячні нашим захисникам, медикам, рятувальникам за їх неймовірну мужність, героїзм, щоденну невтомну боротьбу за наше життя, можливість жити і працювати на своїй землі, над якою гордо майорить жовто-блакитний прапор. Маємо бути гідними нашої незалежності, зусиль, які докладає кожен у наближення перемоги, і тих, хто віддав життя за наше майбутнє. Тримаємось разом. Віримо разом. Сильні разом. Разом вільні та незалежні. Назавжди.
Слава Україні!
Героям Слава!

“Сьогодні наш Харків мав би святкувати… Як і кожен рік раніше. День міста – свято, яке було сповнене радості, посмішок і світла.
Але тепер… На наші плечі випали найстрашніші випробування. Ворог – жорстокий і безжальний. Він руйнує наше місто, обстрілює будинки, вбиває наших рідних… Але, знаєте, є те, що ворог ніколи не зможе знищити. Це наша віра. Віра в наших захисників. Віра в нашу Україну. Віра в Перемогу. Любов до Харкова – вона сильніша за всі руйнування. Харків – це не просто будівлі. Харків – це люди. Ті, хто кожного дня бореться, працює, не втрачає надії. Мешканці Харкова – сила нашого міста. Ми з вами разом. І жоден ворог не зможе зруйнувати те, що ми будуємо в наших серцях. З кожним днем наш Харків стає сильнішим. І навіть у ці найважчі часи – він прекрасний, бо ми наповнюємо його своєю любов’ю. Попереду ще багато роботи, так. Але я вірю – ми впораємось. Ми будемо стояти пліч-о-пліч, і разом відбудуємо наше місто. Бо Харків – це більше, ніж просто місто. Це символ сили, віри й незламності.
Зі святом тебе, місто-Герой! Зі святом, дорогі харків’яни! Слава Харкову! Слава харківʼянам! Слава Україні!” – привітав зі святом харківський міський голова Ігор ТЕРЕХОВ.
Ми продовжуємо освітній процес, незважаючи на постійний терор ворога, забезпечуємо якість освітньої діяльності у рідному місті, шануємо й поважаємо його незламних мешканців, віримо, що Місто-Герой Харків після Перемоги відродиться й засяє новою промисловою, культурно-мистецькою, освітньою та науковою силою й міццю під мирним небом нашої незалежної Батьківщини.

Конституція України встановила, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України та Державний Гімн України. На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України щороку 23 серпня, у переддень Дня Незалежності, наша країна відзначає День Державного Прапора України.
Наш синьо-жовтий прапор є символом cвободи і незалежності, слави і відродження України. Під цим стягом український народ утверджував споконвічну мрію про державність і самостійність.
День Державного Прапора і День Незалежності України уособлюють пам’ять про багато поколінь наших предків, які творили націю і боролися за державність. До своєї незалежності наша країна йшла довгим шляхом. І зараз про Україну, яка переживає неспровоковану ворожу агресію, без сумніву, знає весь світ. На долю сучасного покоління випало тяжке випробування – відстояти віками омріяну незалежність. Масовий національний спротив російській агресії ще більше згуртував український народ, об’єднавши широкі верстви населення з усіх регіонів єдиною метою – відстояти мир на своїй Батьківщині.
Ми вшановуємо усіх тих, хто пожертвував життям за незалежність України, із вдячністю згадуємо сучасних захисників України, які продовжують боротьбу за вільну самостійну Українську державу.
Нехай серця наповнюються гордістю за нашу Батьківщину, а синьо-жовті прапори майорять у всіх частинах світу, символізуючи нашу єдність у зміцненні суверенітету, незалежності і територіальної цілісності України!
                                                                                                                                                                                                За матеріалами УКЦ.
СЛАВА УКРАЇНІ!
                             ГЕРОЯМ СЛАВА!

День Державного прапора України

Міністерство освіти і науки України вітає всіх освітян, науковців, учнів і студентів із Днем Державного прапора!
https://mon.gov.ua/news/23-serpnia-den-derzhavnoho-prapora-ukrainy

23 серпня щорічно, починаючи з 2004 року, в Україні вшановують один з трьох ключових державних символів – Синьо-жовтий стяг. Це також національний символ. Символ нашої української ідентичності. Символ боротьби за волю.
Синьо-жовте поєднання утвердилося як українські національні кольори під час європейської «Весни народів» у 19 столітті. Але загалом ця символіка з нами зі значно давніших часів.
Поєднання блакитного тла та жовтого малюнку зустрічається в символіці українських населених пунктів, починаючи з часів Русі. Козаки використовували синє тло та малювали жовті хрести, небесні світила та зброю на полкових і сотенних знаменах.

Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові.
На Наддніпрянщину, яка була в складі Російської імперії, синьо-жовтий прапор як символ української національної боротьби прийшов після подій революції 1905–1907 років. А вже за десятиріччя, у 1917-му, він став офіційним стягом української державності. Під синьо-жовтими прапорами відбувалися маніфестації українців. З ними українські воїни 100 років тому вирушали в бій. У квітні 1918-го синьо-жовті прапори підняли над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі.
А після втрати незалежної української держави синьо-жовтий прапор залишався символом національної боротьби та спроб відновити державність у різних регіонах України.
Навіть в радянській Україні були спроби піднести національний прапор. 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства у Києві (нині Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса, які це зробили, планували викликати неабиякий резонанс – прапор мали побачити студенти і робітники заводу «Більшовик», що зранку збиратимуться в колони на першотравневу демонстрацію. Через 9 місяців КГБ знайшов сміливців. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму.
22 січня 1973-го в Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісив 4 національні прапори.
26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято в Києві. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою; 3 квітня – над Львівською ратушею; 24 липня – урочисто піднятий над Київською міською радою.
4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. А за кілька місяців, 28 січня 1992-го, ВРУ офіційно затвердила його Державним Прапором України.
Відтоді український прапор піднімали над Еверестом. Він майорів на зустріч антарктичним вітрам на станції «Академік Вернадський». Літав у космос з Леонідом Каденюком. Вертолітним ронделем на фюзеляжі пролітав над смарагдовими джунглями Конго в складі миротворчої місії. Піднімався на п’єдестал разом з олімпійськими чемпіонами, починаючи з 1996 року. Стрічками майорів на куртках і рюкзаках протестувальників під час Революції гідності. Нескорено йшов на зустріч солоним вітрам та російським окупантам на тральщику «Черкаси» в Криму. Сьогодні прапор – з нашими військовими на їхніх плечових шевронах, у рюкзаках та на позиціях. Вони бережно підписують його своїми позивними побратимам на пам’ять. Він майорить над вільними і звільненими містами України. А українці на окупованих територіях чекають, коли він знову з гордістю розвіватиметься у їхніх містах, селищах та селах.
Матеріал з офіційного сайту Українського інституту національної пам'яті
https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/serpen/23/den-derzhavnogo-prapora-ukrayiny

18 серпня виповнилося 100 років від дня народження Іллі Самійловича Польського (1924 – 2001) – українського композитора, відомого в Україні та за її межами етномузиколога, музикознавця, музично-суспільного діяча, кандидата мистецтвознавства (1978), професора (1991), який плідно працював у Харківському інституті культури з 1962 р., очолював кафедри теорії музики та фортепіано (1969 – 1977), українського народного співу та музичного фольклору, створив Лабораторію фольклору та етнографії Слобідської України у ХДАК.

Раді повідомити про новий науковий здобуток ХДАК. Нещодавно в Польщі вийшла друком міжнародна колективна монографія "Aктуальні питання педагогіки, фізичної культури та безпеки" наукове редагування (Наталія Цигановська, Даріуш Владислав Скальскі, Галина Кондрацька).
У написанні колективної праці взяло участь 19 талановитих польских та українськіх науковців, об'єднаних спільною ідеєю представити підсумки своїх досліджень в галузі педагогіки, фізичної культури та безпеки через призму сучасності.

Вітаємо проректора з наукової роботи ХДАК Аллу Соляник - рецензента монографії та завідувачку кафедри фізичної культури і здоров’я Наталію Цигановську з черговим успішним міжнародним проєктом, який присвячений 95-річчю Академії. Монографія рекомендована до друку Польським товариством наук. Бажаємо наступних міжнародних наукових проєктів.

Також опублікована на: https://zenodo.org/records/12736552

У 2024 р. Харківська державна академія культури вчергове стала офіційним партнером амбітного проєкту «Відродження традицій Барської кераміки», що триває понад 5 років і фінансується Українським культурним фондом. Його ініціатором є хедлайнером є Громадська організація «Барський міський художній аматорський театр» (місто Бар Вінницької області), а співпартнерами – Народний музей Барської кераміки та Громадська організація «Агенція сталого розвитку “АСТАР”».

За участі наукового консультанта проєкту, завідувача кафедри музейно-туристичної діяльності ХДАК доктора культурології Анатолія Щербаня влітку було проведено науково-пошукові експедиції музеями та приватними колекціями на Вінниччині, Київщині, Хмельниччині, Тернопільщині, Чернівеччині, Полтавщині, Харківщині та Львівщині. Здійснено фотофіксацію понад 100 автентичних виробів давніх барських майстрів, більша частина з яких увійде до «Віртуального музею Барської кераміки» https://barceramic.org.ua/. Сайт цього музею дозволяє в межах одного ресурсу побачити різноманіття форм та орнаментальних композицій барських гончарних виробів, що зберігаються в різних місцях України. Цінно, що частина предметів відображена в форматі 3D моделей. Нині в межах реалізації грантового проєкту продовжуються петрографічні та елементні дослідження формувальних мас кераміки. Заплановано видання фахової наукової статті, масштабний апгрейд сайту внаслідок збільшення кількості експонатів та відтворення значної їх кількості у 3 D, видання каталогу сучасних виробів гончарів, що працюють у стилістиці Барської кераміки.

До пошуку та поцифрування гончарної миски з фондів Харківського історичного музею імені М. Сумцова був залучений магістрант кафедри музейно-туристичної діяльності ХДАК Ігор Сошніков.

Колектив Харківської державної академії культури щиро вітає кандидата мистецтвознавства, доцента кафедри режисури БУГАЙОВУ Вікторію Олександрівну з днем народження! Бажаємо здоров'я, натхнення, творчої наснаги, добробуту, сонячного настрою, щастя та реалізації креативних мистецьких проєктів в стінах ХДАК!

Колектив Харківської державної академії культури щиро вітає доктора психологічних наук, професора, завідувача кафедри психології, педагогіки та філології БОЛЬШАКОВУ Анастасію Миколаївну з днем народження! Зичимо міцного здоров'я, натхнення, добробуту, радості, щастя, сімейного затишку, реалізації найамбітніших планів, проєктів, а також миру й процвітання!

19 липня 2024 р. у Харківській державній академії культури відбулась зустріч з депутатом кантональної ради швейцарського міста Люцерн (Швейцарія), засновником українського культурного центру «Prostir» паном Урбаном ФРАЄМ. За роки повномасштабної війни пан Урбан ФРАЙ здійснював активну волонтерську діяльність, підтримував розвиток та збереження культури і освіти міста Харкова, а також надавав благодійну допомогу для збереження якості освітнього процесу, розвитку інклюзивного освітнього середовища ХДАК.

З вітальним словом гостя зустріла в.о. ректора Харківської державної академії культури, доцент, доктор мистецтвознавства Наталія РЯБУХА. Вона наголосила, що співпраця ХДАК з Урбаном Фраєм, українським культурним центром "Простір" є свідченням розвитку й українсько-швейцарських відносин в цілому. Наталія Олександрівна підкреслила важливість подальшої співпраці та допомоги, оскільки Харків - місто-герой, один з епіцентрів національного супротиву, а також форпост на захисті європейських демократичних цінностей, а ХДАК як провідний культурно-мистецький заклад вищої освіти України, у надважких умовах націлює усі зусилля для забезпечення високого рівня освітньої, наукової, культурної та мистецької діяльності, тим самим продовжуємо справу навчання та виховання освіченої нації, нації борців, нації переможців.

На зустрічі були присутні також проректор з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв'язків Олена БІЛИК, проректор з науково-педагогічної та профорієнтаційної роботи Марина ЖИГАЙЛО, начальник відділу міжнародних зв'язків Аліна БОРИСОВА, декан факультету аудіовізуального мистецтва Наталія МАРХАЙЧУК, викладачі та студенти ХДАК.
Наталія Віталіївна висловила щиру вдячність за серію майстер-класів для студентів факультету аудіовізуального мистецтва, які провели провідні режисери та продюсери зі Швейцарії.
За підсумками зустрічі були окреслені здобутки та перспективи подальшої співпраці ХДАК зі швейцарськими партнерами та паном Урбаном ФРАЄМ зокрема.

Бажаємо гармонійно поєднувати в собі жіночу мудрість, інтуїцію, професійний підхід до справи і такі якості, як сильну волю, вміння приймати рішення, втілювати в життя плани. Будьте здорові, успішні, енергійні!

Нещодавно на честь Валерія РОМАНОВСЬКОГО – українського історика, пам’яткознавця, документознавця, архівознавця, музеєзнавця, етнографа, краєзнавця, викладача кафедри культурології Харківської державної академії культури (наразі кафедра культурології та медіакомунікацій) названо одну з вулиць у Новобаварському районі Харкова.
Валерій Станіславович РОМАНОВСЬКИЙ у стінах ХДАК захистив кандидатську дисертацію за темою «Розвиток пам’яткознавства на Харківщині у ХІХ – на початку ХХ століття», викладав на кафедрі культурології.
З перших днів війни – у 2014 р. Валерій РОМАНОВСЬКИЙ, як доброволець, вступив до лав Збройних Сил України та майже два роки захищав нашу державу під час АТО. Після початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації щодо України Валерій Станіславович знову став на захист Батьківщини, в останнє, оскільки від тяжких поранень помер 25 лютого 2023 р. Нагороджений військовими відзнаками – орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), медалями «За участь в АТО», «За оборону м. Щастя» та ін.
Вшановуємо пам’ять тих, хто став на оборону України та віддав своє життя за її свободу, територіальну цілісність, за кожного з нас і наше майбутнє!
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!

Також читайте за покликаннями:
https://armyinform.com.ua/2024/07/29/istoriya-valeriya-romanovskogo-chomu-na-chest-voyina-nazvano-vulyczyu-v-harkovi/
https://libenc.korolenko.kharkov.com/personalii/romanovskyi-valerii-stanislavovych

Запрошуємо студентів переглянути запис онлайн-воркшопу від Work.ua «Дієве резюме для першої роботи: як новачку податись на вакансію та не пролетіти», який відбувся 31 липня 2024 р.
Переглянути запис можна за покликанням:

Викладачі кафедри кінотелережисури та сценарної майстерності Харківської державної академії культури отримали подяку за професійну та якісну підготовку програми фільмів для участі у XV Всеукраїнському фестивалі екранних мистецтв "Дніпро-CINEMA" ім. Данила Сахненка.
До конкурсної програми фестивалю відібрано 84 фільми, серед яких були представлені творчі роботи здобувачів факультету аудіовізуального мистецтва ХДАК.
ІІІ місце у номінації «Студентські роботи» отримав фільм (кіноетюд) «Драма» Дмитра МИХАЛЬОВА (здобувач 2 курсу ОПП «Кінорежисура та сценарна справа»; майстер курсу Руслан НІКУЛІН).
Диплом учасника фестивалю за фільм «Нерозв’язані протиріччя образів» отримав Юрій КУЩІЙ (здобувач 2 курсу ОПП «Кінотелеоператорство», майстер курсу Володимир АКСЬОНОВ).
Пишаємося нашими талановитими колегами та здобувачами вищої освіти та зичимо їм подальших успіхів та натхнення!

Начальник 15-го мобільного прикордонного загону «Сталевий кордон» Державної прикордонної служби України полковник Костянтин Безпалько від свого імені, а також від імені колективу 15-го мобільного прикордонного загону «Сталевий кордон» висловлюють слова щирої вдячності Аніщенко Аллі Петрівні – доценту кафедри музейно-туристичної діяльності Харківської державної академії культури – за активну громадську позицію, патріотизм, любов до України та надання допомоги підрозділам «Сталевого кордону».